Дитяча та юнацька гіпертензія

Артеріальна гіпертензія (гіпертонія) — це патологічний стан організму, що проявляється стійким підвищенням артеріального тиску. Відомо, що ризик гіпертензії зростає з віком, зокрема, особливу увагу на тиск радять звертати, якщо людині виповнилося понад 50 років. А у юному віці вимірюванням тиску мало хто переймається.

Однак з’являється щораз то більше свідчень того, що гіпертензія у дорослих має свої передумови саме в дитинстві. Проблеми з рівнем артеріального тиску у дитячому віці стають одним з факторів ризику, коли людина дорослішає.

Та навіть у дитячому й підлітковому віці артеріальна гіпертензія може бути симптомом передчасного атеросклерозу і раннього розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). Тому виявлення дітей з цією хворобою та їх успішне лікування може мати важливий вплив на віддалений перебіг серцево-судинних захворювань.

Фактори ризику юнацької первинної гіпертензії

Юнацька гіпертензія буває первинною та вторинною. Первинна — це та, яка викликана різноманітними факторами, котрі порушують функцію систем, що регулюють артеріальний тиск. Вторинна ж гіпертензія спричинена іншими захворюваннями організму, які провокують підвищення артеріального тиску (АТ).

То що ж може спричинити розвиток первинної гіпертонії у дітей?

Ожиріння

Взаємозв’язок між підвищеним артеріальним тиском і вагою починається у ранньому дитинстві. Ризик високого систолічного артеріального тиску зазвичай більш ніж вдвічі вищий у дітей з надмірною вагою.

Стать

Поширеність гіпертензії і передгіпертензії вища у хлопчиків, аніж у дівчаток.

Сімейний анамнез

Відомо, що генетичні фактори становлять орієнтовно 30% варіацій підвищеного АТ і до 60-70% гіпертонії в сім’ях.

Перинатальні та неонатальні фактори

З кожним роком дослідники щораз то краще вивчають причини гіпертонії. І тепер з’являється більше доказів того, що вони можуть виникнути ще у перинатальний (коли дитина перебуває в утробі матері) та неонатальний періоди (до 28 днів після народження).

Такими причинами можуть бути:

• наявність у матері прееклампсії (підвищення артеріального тиску, що виникає під час вагітності);
• передчасні пологи та низька вага дитини при народженні (маса тіла <2500 г, гестаційний вік <36 тижнів, або замала вага для гестаційного віку), асоційовані з недорозвиненням нефрона (структурна одиниця нирок) з високим ризиком розвитку артеріальної гіпертензії;
• відсутність або недостатня тривалість грудного вигодовування — фактор ризику щодо подальшого розвитку артеріальної гіпертензії.

Варто зазначити, що грудне вигодовування зменшує ймовірність проблем з тиском. Ті, хто перебував на грудному вигодовуванні в дитинстві, мали артеріальний тиск на 1,2 мм рт. ст. нижчий, ніж у немовлят, яких ніколи не годували грудьми. Зниження як систолічного, так і діастолічного тиску було більш значним у дітей, які перебували на виключно грудному вигодовуванні, а зниження систолічного артеріального тиску (САТ) ставало відчутнішим з тривалістю грудного вигодовування.

Гіпертензія білого халату

Уявіть, саме лише перебування у медичному кабінеті може вплинути на показники тиску. І цьому є просте пояснення: тиск може зрости через банальне хвилювання.

Під «гіпертензією білого халату» мають на увазі таку, яка проявляється під час огляду в кабінеті лікаря, вдома ж тиск стає нормальним. Серед дітей, у яких виявляють підвищений тиск в кабінеті лікаря, виділяють 2 групи:

• одна — з передгіпертензією;
• інша — з нормальними показниками тиску в звичних умовах.

Щоб виявити гіпертензію у таких випадках використовують холтерівський амбулаторний моніторинг артеріального тиску (простіше кажучи, за допомогою спеціального автоматичного приладу рівень тиску перевіряють вдома протягом доби з певними інтервалами).

Вторинна артеріальна гіпертензія у підлітків

Вторинна артеріальна гіпертензія у підлітків — це, нагадаємо, результат впливу інших захворювань, інколи прихованих. Якщо їх виявити на ранньому етапі, можна зупинити прогресування артеріальної гіпертензії (АГ).

Серед них найбільш поширеними є захворювання нирок та ендокринні захворювання, зокрема, захворювання наднирників, включаючи пухлини, та хвороби щитоподібної залози.

Проблеми може спровокувати і патологія судин, наприклад, коарктація аорти: вроджене звуження або повне закриття просвіту на обмеженій ділянці аорти безпосередньо впливає на рівень АТ.

До проблем з тиском може призвести й вживання лікарських препаратів. Серед них:

• глюкокортикоїди (гормональні препарати, які використовують для лікування низки захворювань, зокрема, ревматоїдного артриту, алергічних захворювань тощо);
• циклоспорин та такролімус (препарати-імуносупресори, тобто ті, які послаблюють імунну відповідь).

Отож факторів ризику, які можуть спровокувати розвиток гіпертензії, чимало вже у юному віці. Також потрібно врахувати, що нормальний рівень тиску в дорослих та дітей різниться. Приміром, тиск 120/80 мм рт. ст. у віці до 13 років вважається підвищеним. Тому краще обійтися без самодіагностики та проконсультуватися з лікарем.

Європейське товариство гіпертензії (ESH — EUROPEAN SOCIETY OF HYPERTENSION) рекомендує перевіряти тиск кожні два роки дітям, які раніше не мали проблем з ним, й щорічно тим, які вже мають гіпертонічну хворобу, але без ознак ушкодження ключових органів. Якщо такі ознаки є, лікар, ймовірно, порекомендує контролювати рівень тиску частіше.

Інколи краще зайвий раз перестрахуватися, ніж потім жалкувати, що не зупинили прогресування захворювання вчасно.