Усім знайома тема артропластики. Це коли Ваші стерті колінні суглоби, та не лише вони, замінюють на ендопротези.

Артропластика є наріжним каменем сучасної хірургії, яка щороку покращує якість життя мільйонів пацієнтів у всьому світі. Успіх тотального ендопротезування кульшового суглоба сприяв розширенню показань до заміни суглобів і збільшенню кількості пацієнтів, які проходять такі операції.

Довговічність і біосумісність імплантів, що використовуються для заміни проблемних суглобів, мають надзвичайно важливе значення для кожного пацієнта, який потребує артропластики — від жінок репродуктивного віку з інвалідизуючим вторинним остеоартритом коліна до фізично активних людей середнього віку з остеоартритом плеча та пацієнтів похилого віку з переломом шийки стегнової кістки.

Але не все так добре після проведених операцій. Саме про це й поговоримо.

Усі імпланти в організмі людини піддаються біологічним процесам, що призводять до зношування та корозії компонентів імпланта. Неодноразово було доведено, що продукти розпаду негативно впливають на кісткові та м’які тканини навколо ендопротеза, сприяючи його розхитуванню, нестабільності суглоба, включаючи перипротезну інфекцію. Але з’явилися дані, що дифузія металів з протеза може мати токсичний вплив на серце, щитоподібну залозу та нервову систему.

Останніми роками з’явилася інформація про потенційну імунну токсичність, канцерогенність (ризик спричинення раку) та тератогенність (токсичність, яка викликає вроджені вади у плода під час вагітності) сполук кобальту та хрому, які входять до складу ендопротезів. Артропротезні кобальт, хром, титан, ніобій і цирконій мають здатність проникати через нейронні бар’єри та накопичуватися в спинномозковій рідині, що проявляється в погіршенні неврологічного стану після ендопротезування. З огляду на дані, що свідчать про підвищену поширеність нейродегенеративних захворювань і психічних розладів у пацієнтів з ендопротезами, а також доведену нейротоксичність металів, які широко використовуються в артропластиці — таких як титан, кобальт і ванадій — дослідження впливу продуктів зношування артропротезів на центральну нервову систему людини є особливо актуальним.

Саме цій темі й було присвячене дослідження NeuroWear у клініці Charité–Universitätsmedizin у Берліні, Німеччина, в період з квітня 2018 року по листопад 2019 року, а обробка отриманих матеріалів завершилася лише у 2024 році. Дослідження було зареєстроване в Німецькому реєстрі клінічних випробувань (DRKS) та Міжнародній платформі реєстрації клінічних досліджень ВООЗ (ідентифікатори: DRKS00014555 та DRKS00014556).

Учасниками дослідження були пацієнти, які мали щонайменше один великий штучний суглоб (тобто ендопротез кульшового, колінного, гомілковостопного, плечового або ліктьового суглоба). Їхні показники крові та аналіз спинномозкової рідини на вміст металів (а саме алюміній, кобальт, хром, молібден, нікель, ніобій, тантал, титан, ванадій та цирконій) порівнювали з зразками інших учасників дослідження, які не мали ендопротезів. Резюме таке, як і очікувалося.

Багатокомпонентне визначення металів у цільній крові, сироватці та спинномозковій рідині виявило, що пацієнти з артропротезами зазнають системного впливу різних металів, зокрема кобальту, хрому, титану, ніобію, цирконію, танталу, нікелю та ванадію.

Поділ груп імплантів та аналіз кореляції підтвердили, що саме артропротези є джерелом цього впливу. Було навіть виявлено підвищення рівня білка S-100B — маркера ураження мозку.

Яке резюме?

Пацієнти з ендопротезами — в зоні ризику. Це не сенсація, це — факт. І це стимул до змін. Медицина не стоїть на місці. Маємо надію, що нове покоління імплантів буде безпечнішим, біосумісним і «добрішим» до людини. Бо життя — це не лише рух. Це якість, ясність, енергія.

Здоров’я нам усім!