Якщо чоловіки і жінки щодня вживають більше 40 і 20 грамів етанолу відповідно, ризикують розвитком низки патологій. Давайте трохи розберемося у цьому пазлі. Який вплив алкоголю на мозок?

Алкоголь проникає через гематоенцефалічний бар’єр (спеціальний фізіологічний бар’єр, між кровоносною системою та центральною нервовою). А ідея бар’єру – не допустити мікроорганізми, токсини, клітинні та гуморальні фактори імунної системи, які сприймають тканину мозку як чужорідну.

І що відбувається?

Токсичність алкоголю на клітини нервової системи пов’язана з тим, що у нервових клітинах містяться жирові утворення. Спирт легко їх розчиняє. Алкоголь проникає в нервові клітини, знижує їхню реактивність, внаслідок важкого алкогольного сп’яніння гине близько 20 тис. нервових клітин. Це за один сеанс.

А якщо уявити системний прийом алкоголю?

Вивчено вплив малих доз алкоголю на процеси уваги, творчості. Навіть 15 – 30 г міцних напоїв призводить до зниження розумової роботи на 12 – 26% і зберігається протягом 1 – 2 діб. Прийом 80 г міцних напоїв зменшує фізичну працездатність на 16 – 17 %. Після прийому 60 – 100 гр міцних напоїв час сприйняття слухового та зорового відчуттів збільшується на 50 %.

Чи треба пояснювати, як уповільнення рухових реакцій, слухових та зорових сприйняттів може позначитися на ризиках нашого життя? А що з печінкою?

Розвивається алкогольна жирова хвороба печінки. Залежно від кількості спиртного для формування захворювання достатньо від 5 до 10–12 років. Під впливом алкоголю пошкоджуються і гинуть гепатоцити (структурні одиниці печінки, порушуються окислювально-відновні процеси, відбувається накопичення токсичного продукту розпаду алкоголю — ацетальдегіду, розвивається запалення та починається заміна печінкових клітин сполучною тканиною).

Печінка збільшується у розмірах, може порушуватись її функція. Синтез сполучної тканини знаменує фіброз, який у свою чергу еволюціонує у цироз печінки – основну причину трансплантації цього органу. Зростає такий показник, як інсулін та нечутливість до нього клітин (інсулінорезистентність).

Саме інсулінорезистентність, що призводить до подальшого зростання інсуліну, блокує розчинення жирової тканини, паралельно активуючи синтез жиру в печінці. Крім того, чим більше вільних жирних кислот накопичується клітинами печінки, тим вираженішим стає інсулінорезистентність самих гепатоцитів, стимулюючи неконтрольований синтез глюкози печінкою.

А що з серцево-судинною системою?

Починається зростання артеріального тиску, зростає пульс і нерідко важкі аритмії, однією з яких є миготлива аритмія, що загрожує інсультом.

А Ви знаєте, що жирова тканина як хімічна фабрика виробляє свої гормони?

А саме резистин та лептин, які були віднесені до категорії предикторів серцево-судинних захворювань. Відомо, що, виділяючись адипоцитами (клітинами жирової тканини), резистин сприяє формуванню пінистих клітин (агресивні клітини), пошкоджує ендотелій (внутрішній шар) судин, бере участь у стимуляції процесів запалення всередині судини та прискорює прихід атеросклерозу.

Лептин також сприяє відкладенню холестерину в макрофагах, стимулюючи паралельно атерогенез (синтез атеросклеротичних бляшок) та гепатостеатоз (ожиріння печінки). А ще алкоголь знижує тестостерон.

Як це відбивається на чоловічій фізіології?

Тестостерон – основний андрогенний антидепресант. Можна сказати гормон щастя для чоловіка. Його знижений рівень призводить до депресій та почуття пригніченості. Недолік гормону проявляється зменшенням м’язової маси, зниженням витривалості та сили, психологічною нестійкістю, що супроводжується частими змінами настрою.

Ось і складається пазл між хронічним прийомом алкоголю, алкогольною жировою хворобою печінки, набором ваги, вісцеральним ожирінням (ожирінням внутрішніх органів), низьким тестостероном, високим холестерином, високими серцево-судинними ризиками, перспективним цукровим діабетом та алкогольною психікою!

Ось і задумайтеся над частотою і дозою! А красиві свята – не привід затьмарювати своїм нездоров’ям!