Лікування синдрому слабкості синусового вузла в Одесі
Синдром слабкості синусового вузла – це електрокардіографічний синдром, тобто, паузи в провідній системі серця. Синдром слабкості синусового вузла є частиною групи брадиаритмій.
Брадиаритмія – це група порушень ритму серця, яка характеризується уповільненим виробленням електричних імпульсів, регулярних та нерегулярних, або уповільненим ритмом шлуночків серця, пов’язаним з блокадою проведення імпульсів. Включає дисфункцію синусового вузла та передсердно-шлуночкові (внутрішньошлуночкові) блокади.
Згідно з класифікацією, синдром слабкості синусового вузла і брадиаритмія проявляються такими симптомами:
низьким рівнем частоти серцевих скорочень: мінімальна ЧСС менше ніж 40 ударів на хвилину і не підвищується вище ніж до 90 ударів на хвилину навіть під час фізичного навантаження. ЧСС фіксується за допомогою Холтер-діагностики – моніторингу кардіограми протягом доби за допомогою спеціального пристрою. Людина при цьому продовжує вести звичний спосіб життя;
брадиформою фібриляції передсердь – ФП, яка протікає зі зниженою частотою серцевих скорочень;
зупинкою синусового вузла та заміною інших ектопічних водіїв ритму – синусовий вузол перестає грати роль водія серцевого ритму, і ця функція переходить до інших частин правого передсердя, які спершу не передбачені фізіологічно для цього завдання;
синоаурикулярною блокадою – уповільненням або зупинкою імпульсів синусового вузла, які стають причиною уповільнення передачі електричного імпульсу до передсердя;
паузою понад 2,5 секунд, виникають зупинки синусового вузла, синоаурикулярна блокада або рідкісні заміщаючі ритми;
чергуванням періодів тахі- брадикардії – уповільненого та прискореного пульсу;
повільним відновленням функції синусового вузла (4-5 секунд замість 1,5 секунд) після екстрасистол – позачергового збудження серцевого м’яза;
неадекватним зниженням частоти серцевого ритму, його уражень після використання невеликих доз бетаблокаторів або збереження брадикардії (уповільненого пульсу) при проведенні проб з фізичним навантаженням.
Причинами виникнень синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії можуть бути:
побічні дії лікарських препаратів (антиаритмічних препаратів, дигоксину, В – блокаторів, антагоністів кальцію, трициклічних антидепресантів);
суто серцеві захворювання – дегенеративні та органічні захворювання провідної системи серця, які виникають внаслідок природного старіння організму.
Варто зазначити, що у спортсменів можуть виникати порушення синусового вузла внаслідок фізичного перенапруження. Тільки на початковому етапі ці порушення проявляються у вигляді синусової брадикардії.
Для спортсменів цей стан вважається варіантом норми й отримав назву «спортивне серце». Згодом надмірні фізичні перевантаження і хвороба «спортивного серця» можуть призвести до дистрофії міокарда (виснаження серцевого м’яза), яка викликає синдром слабкості синусового вузла у спортсменів.
Синдром слабкості синусового вузла у дітей частіше розвивається без органічної серцево-судинної патології. Причинами для розвитку СССВ у дітей можуть стати:
вегетативний дисбаланс незрілого організму;
медикаментозні впливи;
запальні захворювання серцевого м’яза (міокардит);
наслідки хірургічних операцій на серці;
вроджене порушення функції синусового вузла;
пухлини серця.
Існує низка так званих ідіопатичних причин виникнення синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії без виявленої першопричини.
Що таке синдром слабкості синусового вузла?
Синдром слабкості синусового вузла – це електрокардіографічний синдром, тобто, паузи в провідній системі серця.
Синдром слабкості синусового вузла є частиною групи брадиаритмій.
Симптоми синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії
У випадку з декомпенсованою формою синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії у хворого є клінічні прояви такі як:
запаморочення;
предобморок і непритомність;
задишка;
різка слабкість;
загрудинний біль;
відчуття перебоїв у роботі серця;
прояви серцевої недостатності.
У пацієнтів похилого віку при декомпенсованій формі відзначаються зниження пам’яті та інтелекту, аж до розвитку легкої деменції при тривалій історії хвороби, відчуття холоду в периферичних кінцівках, пов’язані з різким падінням тиску, холодний піт і відхилення на ЕКГ.
Діагностика синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії
Симптоми синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії залежать від форми захворювання. У латентної (непроявленої) форми ознак захворювання немає, електрокардіограма теж не виявляє відхилення, і поставити діагноз можна за допомогою електрофізіологічного дослідження.
У «Клініці Шевченко» проводять діагностику захворювання за допомогою запису ЕКГ і холтера.
При компенсованій формі синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії клінічних проявів захворювання немає, але електрокардіограма показує відхилення.
Запаморочення
Втрата свідомості
Різка слабкість
Загрудинний біль
Холодний піт
Лікування синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії
Лікування синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії залежить від типу захворювання, наявності органічної патології серця і супутніх чинників. На ранніх етапах відновлення можливе за допомогою медикаментозної терапії, проте у важких випадках необхідно хірургічне лікування і встановлення електрокардіостимулятора. У «Клініці Шевченко» проводять діагностику захворювання за допомогою запису ЕКГ і холтера.
При високих градаціях порушення ритму та провідності є високий ризик смерті аритмічної людини з синдромом слабкості синусового вузла та брадиаритмією, однак, після встановлення електрокардіостимулятора, захворювання не впливає на тривалість життя.
Для профілактики розвитку синдрому слабкості синусового вузла та брадиаритмії необхідно проводити записи ЕКГ не менше ніж 1 раз на рік, проходити профілактичний огляд у кардіолога та враховувати рекомендації лікаря, якщо є наміри займатися спортом. Також до лікаря варто звернутися, якщо є будь-які види запаморочень чи непритомності.
Самолікування може бути небезпечним для здоров'я.
Записуйтесь на консультацію в Клініку Шевченка +38 (050) 234-41-01, або залишайте заявку на сайті.
Правильний діагноз – перший крок до правильного лікування