Ожиріння – це хронічне комплексне прогресуюче захворювання, яке характеризується надмірним відкладенням жирової тканини та призводить до надлишку маси тіла.
Ожиріння – це хронічне комплексне прогресуюче захворювання, яке характеризується надмірним відкладенням жирової тканини та призводить до надлишку маси тіла. Такий стан може виникнути в будь-якому віці.
Медичною проблемою є морбідне ожиріння (надлишкове відкладення жиру по всьому тілу), абдомінальне ожиріння (жирова тканина локалізується у ділянці живота) і вісцеральне ожиріння (жирові відкладення формуються навколо внутрішніх органів, іноді без видимих ознак зайвої ваги). При вісцеральному типі ожиріння жир може утворюватися у черевній порожнині, навколо серця, печінки та інших органів, що порушує їх функцію.
Причини ожиріння?
Виділяють безліч причин ожиріння:
низька рухова активність;
некоректний харчовий раціон (вживання продуктів із великим вмістом вуглеводів, жирів і малим вмістом клітковини, недостатнє вживання рідини);
порушення харчової поведінки (великі порції, часті та нічні перекуси, переважне вживання їжі вечорами);
зміна мікробіоти (кишкової флори);
ендокринні захворювання (пухлина гіпофізу, захворювання наднирників, синдром полікістозних яєчників, погане функціонування щитовидної залози);
вживання кортикостероїдів, антидепресантів і препаратів для лікування епілепсії;
метаболічний синдром включає стійкість до дії інсуліну (резистентність до інсуліну) та є попередником ожиріння;
генетична схильність;
менопауза й андропауза;
Поведінкові та спадкові чинники становлять понад 60% випадків виникнення ожиріння, а ось на ендокринологічні чинники припадає лише невелика кількість випадків. Хоча над проблемою ожиріння у ендокринології лікарі також активно працюють.
Діагностика ожиріння
Щоб поставити діагноз, лікар обчислює індекс маси тіла (ІМТ) пацієнта за формулою: вага тіла в кілограмах ділиться на квадрат росту людини (в метрах квадратних). Коли індекс дорівнює від 25 до 30, лікар ставить діагноз зайва вага або надмірна вага.
Профілактикою ожиріння у дітей і дорослих є збалансований режим харчування та регулярні фізичні навантаження.
Якщо показник ІМТ перевищує 30, то можна говорити про наявність ожиріння. Виділяють три ступені ожиріння. Показники ІМТ першого ступеня становлять від 30 до 34.9. Показники індексу другого ступеня – від 35 до 39.9. А індекс третього ступеня становить 40 і вище.
ІМТ не враховує відмінності між м’язовою (сухою) і жировою тканиною. Таким чином, на підставі ІМТ у деяких людей можна помилково діагностувати ожиріння, хоча обсяг жиру в них низький. Через це рекомендують біоімпедансний аналіз складу тіла для оцінки відсоткового співвідношення кісткової, м’язової та жирової маси.
Лікування ожиріння
Тактику лікування підбирає лікар залежно від ступеня ожиріння пацієнта. Перші стадії ожиріння можна коригувати зміною способу життя: регулярними фізичними навантаженнями та дієтою (зміною структури харчування). Дієту при ожирінні лікар підбирає індивідуально для кожного пацієнта.
Коли індекс маси тіла перевищує 40, пацієнти стикаються з дуже складним механізмом втрати ваги, в зв’язку з чим оптимальним рішенням є баріатрична хірургія – хірургічна корекція ожиріння. У терапії хвороби також враховується лептинорезистентність (порушення механізму регуляції ситості) та інсулінорезистентність (зниження чутливості тканин організму до дії інсуліну), наявність супутніх захворювань.
Що буде, якщо не лікувати ожиріння?
Ожиріння підвищує ймовірність розвитку таких станів:
дисліпідемія – відхилення від норми рівня холестерину та інших жирів (ліпідів);
підвищений артеріальний тиск (гіпертензія);
ішемічна хвороба серця;
серцева недостатність;
переддіабет і діабет;
різні види раку;
камені в жовчному міхурі та інші захворювання жовчного міхура;
шлунково-стравохідний рефлюкс (процес зворотного руху вмісту шлунку в стравохід);
низький рівень тестостерону, еректильна дисфункція і зниження репродуктивної функції у чоловіків;
порушення менструального циклу та репродуктивної функції у жінок;
інфекції шкіри;
варикозне розширення вен;
жирова хвороба печінки з переходом у цироз;
утворення тромбів (тромбоз глибоких вен і тромбоемболія легеневої артерії);
артрит, подагра, біль у попереку та інші хвороби суглобів;
депресія і тривожність;
синдром обструктивного апное сну (хропіння зі зупинками дихання уві сні).
Для запобігання появи ожиріння рекомендується на регулярній основі відвідувати сімейного лікаря.
Профілактика ожиріння?
Профілактикою ожиріння у дітей і дорослих є збалансований режим харчування та регулярні фізичні навантаження. Також необхідно усунути тригерні (пускові) фактори захворювання: стрес, порушення мікрофлори кишківника, брак сну.
Самолікування може бути небезпечним для здоров'я.
Записуйтесь на консультацію в Клініку Шевченка +38 (050) 234-41-01, або залишайте заявку на сайті.
Часті питання
Коли ставлять діагноз ожиріння?
Констатують діагноз ожиріння, якщо ІМТ (співвідношення ваги та росту тіла) пацієнта перевищує 30 кг\м². Залежно від величини ІМТ розрізняють три ступеня ожиріння. Також ознакою ожиріння є окружність талії — у жінок з ожирінням вона перевищує 88 см, а у чоловіків — 102 см.
Правильний діагноз – перший крок до правильного лікування